Наталя Покрищук пов’язала своє життя з книжками у 1992 році. Спочатку жінка працювала в сільській книгозбірні, невдовзі – стала методисткою районної бібліотеки в місті Іллінці на Вінниччині.
У листопаді минулого року в Іллінцях створили Центр активності громадян та запропонували пані Наталі його очолити.
До 24 лютого це був простір, де влаштовували зустрічі активних містян, організовували заходи для школярів та проводили семінари для працівників культури та освіти.
Під час повномасштабного вторгнення працівники Центру та небайдужі містяни переобладнали цокольний поверх під укриття й почали приймати туди всіх охочих.
«28 лютого в соцмережах ми поширили оголошення про те, що плетемо маскувальні сітки. Тоді прийшли люди: дорослі, літнього віку, з маленькими дітками. В якийсь момент нам стало затісно – хлопці розтягували сітки в коридорах та навіть надворі. Загалом виготовили 65 штук», – згадує пані Наталя.
Допомагали усі: небайдужі містяни, внутрішньо переміщені особи, волонтери. Тоді ж пані Наталя познайомилася із волонтерами зі Спілки воїнів АТО, які возили сітки на передову, та почала приймати перших переселенців.
«Це приємно та водночас незвично, коли заходить мама з двома дітками та запитує: “Тут бібліотека? Ми приїхали з Харкова. А можна, чимось вам допоможемо?” А потім саджає діток рвати шматочки тканини, з яких починає плести сітку», – каже пані Наталя.
Пізніше у просторі створили імпровізований центр для внутрішньо переміщених осіб, куди місцеві приносили одяг і речі першої необхідності. Наталя каже:
«В якийсь момент люди почали нам віддавати зношені джинси – тоді було вирішено робити однопалі робочі рукавиці для захисників та захисниць. Ми розуміли, що наші воїни там працюють не лише зі зброєю, а й із лопатою».
Окрім передання теплого одягу, рукавиць та сіток, у Центрі захотіли зробити щось особливе для ЗСУ. Щось таке, що зігрівало б душу та нагадувало: «Тебе люблять та дуже чекають!»
«У нас виникла ідея вишивати малий державний герб України. Він був завбільшки із сірникову коробку – ми їх вирізали та надсилали подарунки військовим. Було приємно, коли волонтери поверталися з передової й розповідали, що герби розлітаються, мов гарячі пиріжки!» – усміхається пані Наталя.
Зараз Центр активності громадян Іллінецької ТГ не лише відновив свою звичну діяльність, а й активно підтримує волонтерські ініціативи. Серед них – клуб любителів української мови та колективні сесії з психологинею, що мають більше 10 постійних відвідувачів.
А цього літа простір підтримав національний тур «Кіно заради перемоги», де тричі на тиждень мешканцям показували стрічки просто неба.
Ми запитали в пані Наталі, які головні принципи вона сповідує у своїй роботі з початком великої війни. «Бути на часі, гуртуватися та не забувати про людей літнього віку! Ось головний секрет, як нам спільно пережити ці складні часи», – відповіла вона
Центри активності громадян створені за підтримки швейцарсько-української Програми EGAP, що реалізується Фондом Східна Європа в партнерстві з Міністерством цифрової трансформації України та фінансується Швейцарією.