Пані Ірина була змушена покинути Чернігів разом із родиною на 10 день війни. Нині зупинились у прихистку на Прикарпатті – у Спаській громаді.

У рідному місті чоловік Ірини працював у музичному коледжі, а Ірина займалась волонтерством (син служив у АТО), поезією.

Коли російські війська дістались Чернігова, Ірина з чоловіком, кількома викладачами та 37 студентами були змушені переховуватись у підвалах навчального закладу.

Жінка розповідає: незважаючи ні на що, люди діяли, як одна сім’я. Через обстріли робили багато спроб вибратись із міста. Під час одного з таких загинули троє студентів. Тому наступні виходи із підвалів були малими групами, щоб не привертати уваги.

Зрештою звідти їх вивезли волонтери християнської місії, які завозили до Чернігова гуманітарну допомогу.

«Спочатку ми відправили своїх дітей, а пізніше, залишившись без води, світла, їжі, поїхали й самі. Взяли із собою документи та дві сумки, – згадує пані Ірина. – Ми були свідками того, як бомбили житлові будинки, просто на вулиці лежали вбиті жителі. Коли бачили це – зникав страх. Ми дивились в очі смерті, проте йшли рівно, допомагаючи одне одному».

Агенція розвитку ОТГ Прикарпаття в межах проєкту «Шелтер» за сприяння Фонду Східна Європа допомогла з обладнанням прихистку, де тимчасово зупинилася пані Ірина з родиною.

Ми щиро вдячні партнерам за таку важливу роботу та усім, хто зараз підтримує Україну!