Подiлитись
14/04/2022
Академія громадського активізму – це моє відкриття року

Очільниця відділу культури міської військово-цивільної адміністрації та студентського театру «7 поверх» у Слов’янську часто бере участь у навчальних курсах. Однак Академію громадського активізму називає справжнім проривом

Маючи близько 20 років досвіду в громадському секторі, Марина Олійник переконана, що ніколи не можна зупинятися у самовдосконаленні. «Треба постійно вчитися, щоб залишатися конкурентоспроможною», – пояснює вона. Академія стала для неї водночас і майданчиком для професійного росту, і досвідом, що дав можливість вийти далеко за межі Слов’янська і знайти однодумців у інших областях.

Однією із особливостей Академії є формування коаліцій між слухачами та слухачками з різних міст. «Коли нам запропонували об’єднатися, я не могла збагнути, як це зробити. Це ж дуже складно – зрозуміти, хто є хто, коли ти бачиш людей тільки на екрані», – згадує Марина.

У виборі колег пішла на користь дискусія щодо викликів у різних містах. Активіст із Соледара розповів, що в місті немає приміщення для молоді, де вони могли би займатися музикою. «Я тоді почула нотки, які мені близькі – молодь, музика, культура. Саме з ним мені захотілося створити коаліцію». 

Так усе почалося із двох людей. Пізніше на запрошення Марини до них приєдналися ще четверо учасників та учасниць із Донецької, Луганської, Херсонської та Дніпропетровської областей. Так з’явилася коаліція «Соляний бум».

 Від ідеї до втілення

«Об’єднатися – це одне, а почати працювати над ідеєю – це вже зовсім інше», – усміхається Марина. Коаліція вирішила взятися за організацію та проведення артфестивалю «Соляний бум». Учасниця Академії наголошує, що саме завдяки підтримці коучки Юлії Медвєдєвої вдалося досягти бажаного – підготувати та захистити їхній проєкт. «У нас було кілька зустрічей, у результаті яких ми йшли на захист вмотивованими та пропрацьованими», – коментує Марина.

Завдяки коучці та знанням, здобутим у Академії, команда змогла краще структурувати свою ідею та розділити між собою повноваження. Хтось зайнявся фінансами, хтось медіа, хтось програмою. Але у зв’язку з тим, що фестиваль відбувався у Слов’янську, звідки лише Марина, основна частина роботи щодо домовленостей все ж «звалилася» на неї. «Нам було би значно простіше, якби ми всі були з одного міста. Але у кожного із наших коаліціантів є свій унікальний досвід, тому вони могли привнести щось нове у Слов’янськ», – каже активістка.

Результатом спільної роботи став п’ятиденний фестиваль «Соляний бум» із артрезиденціями, де митці з усіх куточків України об’єдналися для створення спільного. «Це колосальний досвід і для мене особисто, і для міста. Я вже називаю фестиваль своєю другою дитиною», – ділиться Марина. Після успішного старту у Слов’янську команда, що сформувалася завдяки Академії, хоче зробити фестиваль щорічним. Ціль – поступово відкривати схід іншим регіонам України, «зшивати» країну в єдину через культуру і спільнодію. Наступного року фестиваль планують провести у Соледарі.

Найбільша цінність Академії

Незабутнім досвідом навчання для Марини стала групова робота. «Ми ж усі лідери, керівники, у всіх досвід за плечима. І коли настає час разом працювати над розв’язанням якихось завдань, то дуже цікаво спостерігати за тим, як ми себе проявляємо», – пояснює активістка. Додає, що найбільша цінність Академії – у можливості контактувати з представниками інших громадських організацій.

Також особливо важливим для активістки було здобути знання про гендерний підхід і комунікації. Марина вперше прослухала модуль про гендерні питання у громадській роботі й каже, що для неї це стало несподіванкою: «Я ніколи раніше не мала справи з гендерним підходом у громадському секторі, тому для мене дуже цінно було це почути». 

Тренінги щодо комунікацій активістка взагалі називає «проривом», бо раніше лише надавала інформацію журналістам на запит. А в Академії вперше здобула глибокі знання про те, як запрошувати представників ЗМІ, як робити заходи цікавими для них і взаємодіяти з журналістами на постійній основі.

Активістка рада, що, хоч навчання добігло кінця, здобуті контакти залишаються в дії. Із «академіками» вони часто випадково зустрічаються тепер на інших навчальних заходах. Це дає відчуття, що всюди є свої, можна разом щось створювати з людьми, яких уже знаєш і яким довіряєш. Крім того, такий постійний саморозвиток тримає у тонусі й допомагає показувати громаді, що ти не стоїш на місці. Марина підсумовує: «Академія – це моє відкриття року, і я вже почала використовувати здобуті знання на практиці як у громадському, так і в державному секторах».