У липні відбувся перший триденний тренінг, у якому взяли участь люди різних професій. У кожного з них – своя історія, як вони потрапили на навчання, але у всіх – одна мета: убезпечити себе та навколишніх від смертельної загрози. Адже мінна безпека – це відповідальність не тільки спецслужб, а й кожного, хто проживає на територіях, де відбувалися або відбуваються бойові дії.

«Я з перших днів війни там, де небезпечно»

Володимир до війни працював ріелтером у Вінниці. Від перших днів повномасштабного вторгнення він долучився до ГО «Твій Харків», бо не зміг просто сидіти у безпечному місці. Чоловік здійснив 11 поїздок до Харкова з гуманітарною допомогою для цивільних і військових. 

«Я з перших днів війни там, де небезпечно. У воєнний час я вивчив майже весь Харків. Поруч зі мною багато разів розривалися снаряди… Тренінг із ідентифікації ВНП (вибухонебезпечних предметів – прим.) став для мене дуже корисним. Багато речей, на які я раніше не звертав уваги, виявились небезпечними. Курс дав мені важливі основи», – розповідає Володимир.

Сергій та Юрій до війни були юристом і підприємцем. Зараз вони – у складі Добровольчого формування територіальної громади Миронівської ОТГ.

Чоловіки приїхали на тренінг, тому що в їхній громаді у Київській області немає відповідних спеціалістів. Навчаються, щоб знати самим та розповідати людям про мінну небезпеку. Адже підступний ворог міг залишити пастки будь-де.

«Тренінг дуже корисний, наші інструктори – красунчики. Є бойові, є ті, що розміновували у гарячих точках. Цікаво, професійно все пояснюють… Рекомендуємо всім пройти цей тренінг. Особливо на Київщині, Сумщині», – каже Сергій.

«Ми тепер знаємо, як допомагати при опіках, відриванні кінцівок. Аптечки у нас є. Ми вже маємо алгоритм дій, бо рахунок йде на хвилини», – додає Юрій.

Яскравий колір, вигляд іграшки

Викладач навчального пункту підготовки фахівців піротехнічних підрозділів ДСНС Антон Путря також поділився повчальними історіями зі своєї практики. Він розповів, як дитина у Харківській області знайшла міну ще часів Другої світової війни на узбережжі річки та принесла її в руках. На щастя, та вибухнути не встигла.

«У Дніпропетровській області діти знайшли боєприпас, почали кидатися, і він вибухнув у повітрі… Ще якось на Харківщині чоловік забрав у дітей боєприпас і кинув його у вогнище – той здетонував. Так теж робити не треба», – розповідає Антон.

Найбільшу загрозу ВНП становлять саме для дітей. Адже міни можуть бути яскравого кольору та мати вигляд іграшок. Діти знаходять їх і хочуть бавитися. Саме тому кожному українцю так важливо знати, як визначити загрозу та що робити при виявленні боєприпасу. Про це необхідно говорити з дітьми та ділитися інформацією з близькими.

«Якщо взяти міжнародну статистику, то від 2014 року Україна піднялася до першої п’ятірки країн із замінованості територій. І це – лише через Донбас. А що буде зараз? Сапери щодня вилучають від 1,5 до 2 тис. боєприпасів по всій Україні», – резюмував Антон Путря.

Тренінги для ідентифікаторів відбулися у межах програм «Дивись під ноги!» та «Спільнодія», які реалізує Фонд Східна Європа спільно з Державною службою України з надзвичайних ситуацій коштом Європейського Союзу та DanChurchAid.