Подiлитись
Текст: Дарія Свистуха
Ілюстрація: Марина Кізілова
Старий шкільний підвал різко пахне вогкістю та пилом. Під низькими стелями завмирає повітря. Десь крапає вода, відлунюють власні кроки.
До лютого 2022 року чимало українських підвалів виглядали як сховок непотребу. У ці задушливі приміщення спускали все, чому більше не було місця вгорі: непотрібні книжкові шафи, старі парти зі стільцями, списані підручники. На цей імпровізований склад зазирали лише, щоб занести чергову коробку. Усе змінила війна, яка перетворила шкільні підвали на сховки.
Вчителі, батьки й діти взялися за прибирання підвалів власноруч: виносили мотлох, білили стіни, приносили лавки чи матраци. Усе робили нашвидкуруч — аби можна було перечекати обстріл.
Так в одному з садочків Чернігова навесні 2022 року свій сховок для старих меблів прибрали й облаштували спальними місця. Коли місто було у напівоточенні, тут переховувалися кілька десятків людей: готували їжу для себе та військових на блокпостах, шукали паливо й заряджали телефони від автомобілів.
Але час ішов, а війна тривала. Тимчасові рішення поволі переставали працювати.
У київському ліцеї на Оболоні останні років 40 підвал працював тиром, та здебільшого припадав пилом. Директор ліцею Євген Поляков не приховує, що їхнє укриття перетворилося на сарай. Тож коли у 2022 році воно справді знадобилося, витратили тиждень, аби винести сміття. Спершу зробили елементарне — поставили лавки, але умов для перебування дітей не було: ні вентиляції, ні вбиральні. Навіть нормального освітлення не було.
Це укриття стало одним з тих, що потребувало першочергового ремонту. Спільна робота розпочалася з кінця жовтня 2022 року — разом узгодили проєкт і розпочали ремонтні роботи.
Гул від перфораторів і гуркіт молотків лунали в підвалі навіть під час блекаутів. Вдалося реалізувати все заплановане: обладнали другий евакуаційний вихід, облаштували коридор, вбиральні, навчальні класи й простір з проєктором. Завдяки роботам вдалося розширити «корисну» площу підвалу. Фонд Східна Європа допоміг із технікою, настільними іграми, обігрівачами.
«Забирали перегородки, прорізали отвори, тягнули проводку, витяжку. Кожен дріт, кожен вимикач — нові. І робили совісно. Діти щасливі. Зараз під час тривог діти тут не стресують. Ні разу жодна дитина не заплакала, що хоче до мами, бо їй страшно», — пояснює Євген Поляков.
Аби не залишати стіни просто білими, їх вирішили прикрасити спершу стінописом з українською символікою. Далі фарби й кісточки взяли до рук школярі — на стінах з’явився пес Патрон, Ластівчине гніздо, «Мрія», Батьківщина-мати й інші образи. Під час повітряної тривоги молодші та середні класи розважаються співами, настільними іграми, мультиками або працюють з психологинею. Та головне — старшокласники не зупиняють навчання.
Адже якщо спочатку здавалося, що в укритті треба просто пересидіти, з часом стало зрозуміло: повітряні тривоги з нами надовго. Якщо зупиняти навчання кожного разу, коли лунає сирена, хіба це освіта? Тому комфорт став необхідністю.
Наприклад, у Харкові школярі повноцінно навчаються в підземних школах, що працюють на станціях метро. Переходи й вестибюлі перетворили на класи з вентиляцією, теплом і світлом. Тут є ігрові куточки, працюють психологи й медики, а дітей до підземних класів підвозять шкільні автобуси.
Загалом у метрошколі навчаються понад дві тисячі дітей. Для них створили 19 сучасних кабінетів, частину з яких обладнав Фонд Східна Європа. Дитячі голоси не здатні заглушити навіть гуркіт вагонів.
Програма «Безпечна школа» охопила 93 навчальні заклади у восьми регіонах України — на Київщині, Вінниччині, Хмельниччині, Чернігівщині, Сумщині й Одещині, а також в Харкові та Дніпрі, де повітряні тривоги лунають чи не щодня. Враховували місткість підвалів, кількість учнів, що потребують укриття тощо. Команда прагнула, щоб слово «укриття» перестало асоціюватися з підвалом, а стало безпечним світлим простором. Загалом програма забезпечила сховками понад 34 тисячі учнів і понад 4200 педагогів.
Створення таких укриттів змушує балансувати між державними будівельними нормами, вимогами безпеки, освітніми потребами й людським фактором. До 2023 року вимоги щодо укриттів були загальними для всіх типів закладів — по 0,6 м² на людину й багатоярусні «ліжка». Проте оновлені після 2023 року правила розділили вимоги для різних сфер — освіта, охорона здоров’я тощо. Укриття мусять ставати просторішими, мати два виходи із широкими герметичними дверима, наче броньованим щитом. Приміщення мусить отримати вентиляцію, щоб забезпечити всіх свіжим повітрям, і генератори для резервного електроживлення. Базовий пакет такого укриття включає все необхідне для комфорту: від складаних лав і подушок до аптечок до запасів води та їжі. Адже в разі потреби укриття має надати можливості для перебування всередині не менше 48 годин.
Окрім технічних вимог, під час облаштування укриттів радяться й з психологами, щоб діти без страху спускалися в сховища. Додатково шкільні підвали отримали телевізори й проєктори, матеріали для ігор та навчання.
Над проєктом укриття, що потребує оновлення, працює комісія із представників ДСНС, представників поліції, освітян тощо. Освітяни подають пропозиції щодо можливостей використання приміщень для навчання, а надзвичайники слідкують щодо дотримання санітарних умов і технічних вимог. На основі цих рекомендацій формується остаточний проєкт.
Олег Масняк, технічний координатор програми «Безпечна школа», пояснює: будь-який проєкт реалізується в умовах фінансових та часових обмежень. На місцях команда програми працювала з відділами освіти й керівниками шкіл, які мали акти обстеження підвалів. У цих актах надавали конкретні пропозиції та зауваження щодо використання приміщень як найпростіших укриттів.
Якщо розмір укриття не дозволяє вмістити усіх школярів, директори мають знайти інше сховище поблизу. Або переходити на змішане навчання.
«Відстань до таких укриттів, якщо це багатоповерхова забудова, має бути 300 метрів, а низькоповерхова — 500 метрів. Міносвіти у своїх внутрішніх документах прописав 100 метрів. Інший вихід — чергування очного й онлайн навчання», — говорить начальник відділу Департаменту організації заходів цивільного захисту апарату ДСНС Сергій Ободовський.
Після майже чотирьох років повномасштабної війни змінюється підхід до укриттів: якщо раніше на них дивилися лише з погляду виживання, то нині, коли тривоги затягуються на понад п’ять-шість годин, все більше закладів хочуть продовжувати навчання під землею. Там, де лінія фронту ближче перечікувати тривогу можна у найпростіших укриттях, проте школи хочуть облаштувати цілі «бункери», які вбережуть навіть від радіації, розповідає Сергій Ободовський. Але на це не завжди є час та можливість.
«Багато де дирекція не готова до найпростіших укриттів, бо це великий ризик. Але зараз існує державна субвенція: якщо заклад освіти відповідає визначеним критеріям, то їм можуть побудувати відокремлені протирадіаційні укриття», — говорить Ольга Молоко, провідна менеджерка кластера гуманітарної допомоги та відновлення Фонду Східна Європа.
Нині майже 80% навчальних закладів в Україні забезпечені найпростішими укриттями. За час повномасштабного вторгнення цей показник зріс із 13%. Українські фахівці переймають досвід інших країнах — Ізраїля, Швейцарії, Фінляндії, а також задають приклад будівельних норм. Фахівець ДСНС Сергій Ободовський розповідає: Фінляндія та Швейцарія мають 100% укриття населення. Навіть попри те, що Швейцарія тримає нейтралітет у війнах вже понад сотню років. За фінським законом, будь-яку будівлю зводять одразу з укриттям. Звісно, їх регулярно перевіряють та підтримують у стані готовності.
В Ізраїлі під школами, бібліотеками й спортзалами ховаються міклати — громадські залізобетонні укриття із товстими стінами, здатні витримати вибухові хвилі й уламки. Водночас Литва, також розташована по сусідству з Росією, сама запрошувала українське ДСНС проконсультувати їх щодо облаштування укриттів.
«Литва хоч і європейська країна, але пострадянська. Їхні фахівці запрошували для консультування щодо евакуації й укриття населення, щоб ми поділилися з ними досвідом. Литва нині на тому етапі, на якому ми були на початку війни — у них укриття можуть охопити лише 10% населення. Вони не особливо цим переймалися. А зараз використовують наш досвід з найпростішими укриттями», — пояснює фахівець ДСНС Сергій Ободовський.
Також Україна та Фінляндія заснували міжнародну Коаліцію укриттів, у її межах уряд планує залучити майже 14 млрд євро на облаштування підвалів. Це допоможе до 2027 року збудувати 2 300 нових споруд і ще 3 000 — до 2030 року. Вони спільно напрацюють пілотний проєкт укриттів третьої хвилі.
Колись українські школярі забудуть слова «повітряна тривога», «укриття», «війна». Але поки вони чекають на відбій тривоги у сховищах, мріючи про мирну Україну, зустрічі з друзями без сирен й подорожі з родиною. Їхнє дитинство продовжується навіть у воєнний час серед підземних стін, прикрашених малюнками.