Подiлитись
20/12/2023
Доброго ранку, ми з Маріуполя: як маріупольці допомагають іншим переселенцям

У волонтерському центрі «Доброго ранку, ми з Маріуполя» — активний рух. Щодня сюди приходять більше 200 сімей, щоб отримати гуманітарну допомогу. І хоча центр працює уже давно — від березня 2022 року, запит на продуктові набори та засоби гігієни все ще високий. Найбільше сюди звертається переселенців із Донецької, Луганської, Херсонської та Запорізької областей. І якщо раніше люди стояли у живій черзі, то зараз можна вже заповнити електронну форму і прийти у призначений час. Марина Перетятько, керівниця громадської організації «Eleos-Донецьк», яка започаткувала цей центр, каже, що «форма розлітається за пів хвилини-хвилину», і це — яскраве свідчення високого попиту.

Завдяки гранту програми «Спільнодія», що впроваджується Фондом Східна Європа у партнерстві з Українським незалежним центром політичних досліджень (УНЦПД) та ГО «Разом проти корупції» коштом Європейського Союзу, «Eleos-Донецьк» змогла придбати необхідну техніку та створити базу даних, що спростило та полегшило реєстрацію переселенців волонтерами. «У межах цього проєкту Фонду Східна Європа ми також створили гарячу лінію для людей, у яких кнопкові телефони, людей з інвалідністю та тих, хто не має доступу до нашого телеграм-каналу, де ми розміщуємо електронну форму», — додає Марина Перетятько.

«Рівний рівному»

Усі 30 волонтерів центру самі є переселенцями, які виїхали з гарячих точок. Більшість із них — із Маріуполя, як і сама Марина. Власне, звідси і назва волонтерського центру, який базується у Дніпрі. Більшість людей доєдналися ще в перші дні ініціативи навесні 2022 року. Що їх мотивує продовжувати щодня приходити допомагати? Марина наводить приклад, коли у перші зимові дні без світла, всупереч загрозі прильотів, хоч центр не міг працювати, всі волонтери все одно приїздили на роботу. «Ми гріли чай на газових пальниках і сідали спілкуватися між собою. Ось що нас тримає разом — відчуття сім’ї, єднання. Те, що ми можемо разом робити щось важливе у наш час».

І ця спільнота розширюється щоразу, коли ті, хто приходить по допомогу, також пропонує свою. Марина розповідає: «Ось чоловік зателефонував, записався на завтра. Сказав, що плете маскувальні сітки і може нам теж сплести, якщо треба. Принесе, покаже. Отак у нас це гуртування і відбувається».

Важливою особливістю організації є те, що це — допомога за принципом «рівний — рівному». Переселенці допомагають іншим переселенцям і намагаються популяризувати культуру волонтерства та благодійності. «Щоб люди на будь-якому своєму рівні та умовах розуміли, що вони все одно можуть щось робити, щось змінювати та бути корисними», — каже Марина.

Щоб подбати про психоемоційне здоров’я та відновлення волонтерів після щоденної безоплатної роботи, у межах програми «Спільнодія» зараз відбуваються сеанси іпотерапії. У них беруть участь також діти активістів. Керівниця організації ділиться, що відгуки дуже схвальні: «Вже відбулося п’ять поїздок на іподром. Це величезна красива територія, там більше 100 різних коней. Можна і покататися, і поговорити з ними. Особливий захват викликають лошата – з ними, як із кошенятами, хочеться гратися. Хоч вони, напевно, разів у 150 більші».

 

Волонтери так потоваришували з кіньми, що почуваються поряд із ними як удома. Дехто вже самостійно ходить у стайні їх погодувати та надовго там затримується. Так, що треба їх «відганяти» та повертати назад до групи. Марина підкреслює, що для волонтерів, які майже цілодобово мають справу з людьми, цей контакт із тваринами має цілющий та заспокійливий ефект.

Керівниця організації переконана, що для кожного волонтера організації бути корисним, допомагати іншому означає приносити задоволення і радість самому собі теж. «Я думаю, тут усі на 100% розуміють, що вже недарма цей день прожили».

Операція «Повертатися»

«Еleos-Донецьк» не втомлюється виконувати свою щоденну роботу для сотень сімей переселенців і дивиться далі, плануючи розширення своїх активностей. Нещодавно завдяки підтримці Фонду Східна Європа організація провела стратегічне та комунікаційне планування на п’ять років. Основним компонентом буде допомога людям у поверненні додому на деокуповані території. Крім того, волонтери хочуть взятися за реабілітацію для військових та цивільних осіб і відкрити шелтери для постраждалих від домашнього насильства. Окремо керівниця виділяє напрямок культури пам’яті: «Ми хочемо проводити як гуманітарні, так і культурні й освітні проєкти».

Гнучкість та здатність реагувати на поточні потреби — те, що коригуватиме напрямок розвитку організації далі. Ось, до прикладу: нещодавно волонтери центру їздили у Лиманську громаду подивитися, яка допомога там найбільше на часі. З’ясувалося, що у селі Ярова більше 50 дітей зараз вчаться дистанційно у напівзруйнованому будинку культури. Вони різного віку, але їм виділили лише одну кімнату для всіх. І хоч у будинку є інтернет, а у дітей — необхідні гаджети, бракує навушників, щоб не заважати одне одному і зосереджуватися тільки на своїх онлайн-заняттях. І це — те питання, яке візьмуться вирішувати волонтери.

На думку керівниці «Eleos-Донецьк», часом люди просто не замислюються над тим, що самі можуть легко стати волонтерами. Водночас вона відзначає, що у суспільства великий запит на волонтерський рух, бо до них часто приходять зі словами «я хочу допомогти». Тому, власне, важливо показати доступність цієї діяльності для всіх: «Треба бути відкритими і впускати охочих допомогти. Навіть якщо у вас уже вибудувана система надання допомоги, є надійні люди, які точно знають, що робити, все одно важливо давати цю можливість тим, хто хоче спробувати».