Ірина Колоколова, організаційна менеджерка громадського руху «Жіноча сила України», зросла у сімʼї військовослужбовців. І мама, і тато Ірини були в Афганістані, тому жінка не з чуток знає, як це, коли твої батьки воюють: «Мені ця тема дуже близька, тому і працюю у цій сфері. Я розумію, що не можу все змінити та всім родинам військовослужбовців допомогти, але свій внесок зробити можу. Мені дуже хочеться, щоб у цих родинах були гарні стосунки, щоб до них була повага. Не тільки на словах, а в реальних діях».

Реальними діями «Жіноча сила України» займається уже 10 років. Щоправда, до вторгнення росії організація працювала переважно у дослідницьких та просвітницьких напрямках, щоб розбудувати систему підтримки для таких сімей. А після початку повномасштабної війни на запит Генштабу створила гарячу лінію, яка переросла у «Службу психосоціальної підтримки сімей військовослужбовців», що містить і групи підтримки, і кризові онлайн-консультації. 

У звʼязку із вторгненням змінився режим роботи та відбувся значний стрибок у кількості членів команди. Зараз, враховуючи волонтерів, це понад 40 осіб, які працюють дистанційно по всій країні та за кордоном. Відповідно і служба підтримки теж є доступною усюди – і для тих, хто в маленьких селах чи містах, де немає доступу до таких послуг, і для жінок за межами України. 

Зустрічі, які змінюють життя 

Ірина Колоколова сама з Харкова, але після початку повномасштабної війни змушена була разом із сімома домашніми улюбленцями переїхати до столиці. Розповідає, що бомбардування та постійний стрес вплинули і на психоемоційний стан, і на здатність працювати, проте жодного дедлайну вона ні разу не пропустила. Хоч зізнається, що коли командою писали заявку на участь у проєкті «Фенікс», то сил було на нулі. Йдеться про програму інституційної підтримки громадських організацій, що реалізується Фондом Східна Європа коштом Європейського Союзу.

Коли отримали цей грант і розпочали навчання, то, за словами Ірини, ніби друге дихання відкрилося: «Ми існуємо 10 років, але є зустрічі, які змінюють життя. Ось такою зустріччю став проєкт «Фенікс». Завдяки йому ми навели лад у наших внутрішніх процесах, тож виконувати роботу тепер виходить легше, краще та чіткіше», – каже Ірина. Цей проєкт дав громадській організації, зокрема, можливість розробити стратегію, операційний план та внутрішні політики управління, впорядкувати базу знань, розробити методичні рекомендації й навчальну програму з ведення груп підтримки дружин і матерів захисників. 

Уперше команда почала створювати паспорти проєктів з їхньою повною деталізацією. «Це допомагає керівникам різних відділів розуміти свої завдання, а також всім разом краще спланувати етапи втілення, реалістичні дедлайни та розділити відповідальність», – коментує Марʼяна Каланжова, комунікаційна спеціалістка громадської організації. Одним із цінних досягнень називає те, що після навчання кількість нових читачів на вебсайті організації зросла більше ніж удвічі (порівняно з першим півріччям 2023 року): «Для нас це важливий показник, адже матеріали, які створюють наші фахівці, покликані допомагати членам сімей військовослужбовців долати найрізноманітніші виклики, з якими їм доводиться зіткнутися. Після усіх оновлень нас тепер можуть легше знайти у пошуковій системі, а отже – швидше отримати допомогу на телефонній лінії, в онлайн-чаті, зареєструватися в групи підтримки чи на індивідуальну консультацію».

Чого прагне серце 

Своєю місією команда «Жіночої сили України» бачить підтримку стійкості та психологічного благополуччя захисників країни та їхніх родин через розвиток партнерства між сім’ями військових, армією та громадами.

Проєкт «Фенікс» особисто для Ірини став натхненням і протидією вигоранню. Підкреслює, що надзвичайно цінним стало живе спілкування з колегами з інших організацій, можливість спостерігати за тим, як вони реагують на різні обставини, вирішують питання. «Ця програма – і про професійне зростання, і про емоційні враження від живої взаємодії. Це можливість краще та легше робити те, чого прагне моє серце. Може, пафосно звучить, але так є», – посміхається активістка. 

Публікацію взято з Європейського простору